Резюме: Я маю гіпотезу, що залежна поведінка між людьми в парі та між суспільствами в світі має схожі риси. В цій статті розглянемо головні аспекти великої теми, а саме: залежність, співзалежність, узалежнення, симбіоз. Що в них схожого, як вони відрізняються один від одного. Моя мета показати як на ці процеси впливає сепарація, автономія, спонтанність, вміння брати на себе відповідальність та яку роль в цьому відіграє трикутник Карпмана. В цій статті розглянемо також хімічну залежність, для якої є окремий термін – узалежнення. Тому що співзалежність дуже яскраво проявляється саме в ній. На прикладі України розберемо тригери, які, на мою думку, включають деяких людей у процес підтримки приєднання до рф. На прикладі Норвегії та її корінного народу саамів, більша частина яких проживає на півночі Норвегії, розглянемо автономію. Саами пройшли болючу травмуючу сепарацію від Норвегії та здобули право на автономію, свою мову, свої традиції та культуру тільки в 1992 році, хоча проживають вони на цій території близько 2000 років, тому вони офіційно визнані корінним народом, який має свою самобутність. Також розглянемо вплив травми через булінг на залежність і співзалежність як від партнера, або школи, або батьків, так і на рівні суспільств.
Ключові слова: залежність, співзалежність, узалежнення, інтегруючий Дорослий, трикутник Карпмана, травма, булінг, здоровий симбіоз, прив’язаність, сепарація, спонтанність і автономія.
Ця тема велика, але я виокремлю головні моменти, які допоможуть на прикладах побачити як вони діють, і як вони проявляються у стосунках. Для цього давайте звернемося насамперед до визначень понять. Почнемо з терміну залежність. Найголовніше для нас – визначити критерії, які потрібні для її діагностики. Вони чітко прописані в ДСМ-5.
Загалом залежна людина або суспільство має великий хист до рятування, непотрібної, небажаної опіки, що призводить до контролю або покірності та чіпляння в поведінці, а також страху розлуки, починаючи з раннього дорослого віку (для людини, а також, наприклад молодої незалежної держави) та наявності мінімум п’ятьох (або більше) критеріїв із наступних:
Важко приймати щоденні рішення без надмірної кількості порад і запевнення з боку інших. Наприклад, жінка, яка без поради чоловіка не може обрати сама собі сукню, або якесь хобі, або місце роботи. Жінка, що відмовляється від себе, своїх бажань заради того, щоб жити, як паразит, чужим життям, бути в жертві та не брати відповідальність за власне життя. Ерік Берн називав це грою «Якби не ти…». На рівні суспільства яскравий приклад – це білорусь.
Потреба, щоб інші взяли на себе відповідальність за більшість основних сфер його чи її життя. Наприклад, жінка, яка має Батьківську контамінацію «Чоловік має платити за все». Якщо спитати таку жінку: «А ти що?», то часто відповідь вражаюче інфантильна: «А я маю бути гарною». На державному рівні – це міф про великого брата.
Труднощі з висловленням незгоди іншим через страх втрати підтримки або схвалення. (Примітка: не містить реалістичні страхи відплати.)
Труднощі з ініціюванням проєктів або з тим, щоб робити щось самостійно (через відсутність впевненості у своїх судженнях або здібностях, а не через відсутність мотивації чи енергії).
Докладання надмірних зусиль, задля отримання турботи та підтримки від інших, по суті – добровільно робити речі, які є неприємними.
Людина почувається некомфортно або безпорадно, перебуваючи на самоті, через перебільшений страх бути не в змозі подбати про себе.
При близьких стосунках закінчується пошук інших стосунків як джерела турботи та підтримки.
Нереалістична стурбованість через страх залишитися наодинці у піклуванні про себе. (Діагностичні критерії з ДСМ-5, с.675, Англійська версія)
На рівні держав маємо яскравий приклад залежності – рф і білорусь. Приклад в стосунках – це жінка, яка повністю залежна від авторитарного чоловіка.
Залежність з точки зору транзакційного аналізу виглядає так: (Стаття Тоні Вайта «Симбіоз та голод за прив’язаністю, с. 2».)
На цій картинці Р – з англійської parents (батьки). В своїй книзі «Working with drugs and alcohol users. A guide to Providing Understanding, Assessment and Support» (с.93) Тоні Вайт наголошує, що при симбіозі узалежнення можливі різні варіації, але в цій парі в однієї людині завжди буде виключеним Батьківський та Дорослий Его-стани, а в її партнера, навпаки, виключено Дитячий Его-стан. На місці Батьківського Его-стану можуть бути батьки, наркотики, алкоголь, дружина або чоловік, секс, гемблінг, релігія.
У транзакційному аналізі залежність називається симбіоз. Є здоровий та нездоровий симбіоз. Здоровий симбіоз – це коли дитину після народження, мама доношує, підтримує, годує та вдягає її. Він заснований на здоровій прив’язаності. Дитячий Его-стан матері має бути включеним в Дитячий Его-стан Дитини. Тобто мама реагує на емоції дитини, при цьому вона контейнує та витримує їх і навчає дитину називати ці емоції, нормалізує її стан. (Тоні Вайт. «Симбіоз та голод по прив’язаності», с. 4).
Або є функціональний симбіоз. Він теж здоровий. В парі він проявляється тоді, коли потрібна допомога та турбота, наприклад коли жінка після операції й фізично не може робити багато чого сама, і чоловік виконує її функції з любов’ю, відповідальністю та повагою. На рівні країн – це допомога Україні під часи війни зброєю, технікою, розвідкою тощо.
Нездоровий симбіоз, як відзначає у своїй статті Тоні Вайт, заснований на нездоровій прив’язаності. Він помічає, що може бути надприв’язаність, що призводить до надмірної прив’язаності до іншої людини. В індивідуумах це найбільш яскраво проявляється в залежних розладах особистості. (Тоні Вайт. «Симбіоз та голод за прив’язаністю», с. 4).
В інших випадках, відмічає автор, прив’язаність може бути вороже-залежною. В такій прив’язаності є загрози покидання/відречення, і прив’язаностей, що є садистськими, караючими тощо. На рівні суспільств – це ми знову бачимо на прикладі білорусі та рф, та ставлення рф до України. (Тоні Вайт. «Симбіоз та голод за прив’язаністю», с. 4).
Такі люди, або суспільства уникають здорових прив’язаностей. Тобто в здоровій прив’язаності люди не приклеюються один до одного, їм подобається близькість, яка безпосередньо забезпечує прив’язаність. Наприклад, на мою думку, це країни Європейського Союзу або скандинавські країни, які розуміють, що вони взаємозалежні, і при цьому незалежні. (Тоні Вайт. «Симбіоз та голод за прив’язаністю», с. 4).
Розглянемо також співзалежність і узалежнення, та яку роль грає трикутник Карпмана. Отже, узалежнення або аддикції – це розлади, які пов’язані з вживанням алкоголю та психоактивних речовин (ПАР). Сюди також відносяться інші залежності, такі як ігроманія, шопоголізм, трудоголізм, сексуальні залежності, анорексія, булемія, клептоманія тощо. В них схожий принцип роботи. Узалежнення вважається захисною функцією від травматичного досвіду та дисфорії, тому її так важко позбутися. (Посібник з психодіагностичної діагностики, Вітторіо Миннджарі, Ненсі Мак Вільямс, с.297).
Формула узалежнення проста: Узалежнення = біль + вживання + тимчасове коротке полегшення + ще більший і ще довший біль.
Це коло повторюється зі збільшенням вживання алкоголю чи ПАР чи іншою залежністю.
Трикутник Карпмана відіграє центральну роль в формуванні узалежнення. Наприклад, пара, де залежна від авторитарного чоловіка жінка (яка до цього виховувалась авторитарним батьком) має сина. Припустимо, син ходить до молодшої школи, і одного разу отримав погану оцінку. Він приходить та каже матері про це, тому що боїться покарання від жорстокого батька. Мати, замість того, щоб роз’яснити сину, що треба взяти відповідальність та просто вивчити матеріал і виправити погану оцінку, вигороджує сина перед батьком. Насправді, вона захищає несвідомо себе, маленьку дівчинку, від свого батька-агресора. Коли батько все ж таки дізнається, він нападає на мати, яка Рятує сина, тоді мати стає Жертвою, син Рятує мати, і перемикається та нападає на тата, потім, наприклад, батько здається, і перемикається в позицію Жертви. Тут народжується узалежнення, воно з’являється задовго до першого вживання. Тому що ніхто в цьому трикутнику не знає, що таке відповідальність. Дорослий Его-стан в такій дитині не формується. Мозок розуміє, що є легші шляхи вирішення проблем.
Саме це Рятівництво, спочатку від матері, а потім і дружини, стає запорукою зловживання. Це не вплив поганих компаній, а саме не пройдена сепарація від матері та не вміння брати на себе відповідальність. Або такий саме ефект може бути через вседозволеність. Наприклад, коли мати виховує сина одна без батька, і дозволяє йому все. Він не знає слів «ні, не можна». Він хоче іграшку, або солодощі, і мати купує йому все на першу вимогу, тим паче при істериці. Тоді дитина не має границь, правила не поважаються, мозок розуміє, що задоволення повинно бути задовільнено негайно. Тобто узалежнення – це часто хімічна залежність. А співзалежність – це залежність людини від узалежненої людини. Тобто людини, яка вживає алкоголь та/чи ПАР. Коли узалежнена людина всіма правдами й неправдами, всіма засобами шукає де вжити ще, співзалежна людина з такою самою силою шукає та рятує, або пробує контролювати, узалежнену людину.
В першу чергу треба лікувати співзалежного партнера, тому що хімічна залежність через рік або два мине, якщо витримати і не вживати. За Клодом Штайнером лікування алкоголізму (це також вірно при зловживанні ПАР), єдине що може допомогти – це контрсценарій, а саме «Не вживати». (Клод Штайнер «Сценарії в житті людей», с. 123). Але якщо співзалежний партнер або мати, або батьки, або бабуся, яка часто заміняє відсутніх батьків, не проходили психотерапію, то є вірогідність 99% відсотків, що людина з узалежненням повернеться до зловживання. Співзалежна людина почне спричиняти добро, а узалежнений почне спричиняти собі задоволення.
Ще один нюанс в роботі з узалежненою людиною – це змінити її мислення та поведінку. Як ми пам’ятаємо, мозок цієї людини навчився задовольняти свої потреби легшими шляхами, людина має дуже великий Дитячий Его-стан, з розвиненою гординею, егоцентризмом, безвідповідальністю. Неможливо змінити поведінку та мислення тільки за допомогою контрсценарію. (Стівен Карпман, «Життя вільне від ігор, с.188-192) На будь-який тригер з минулого людина може зірватися. Крім того, треба пам’ятати, що дуже часто такі дорослі мали багато травм як вдома, так і в школі. Дуже часто вони наражались на булінг як від вчителів, так і однокласників, на насилля фізичне та психологічне. (Старков Д.Ю., Ярий В.В., Олішевський О.В. «Організація стаціонарної медико-психологічної реабілітації розладів, пов’язаних з психічною травмою та стресом, 2023, с.9-10). Тобто мають бути пропрацьовані травматичні події, та за допомогою психотерапії, потрібно працювати над виходом з трикутника Карпмана, збільшенням Дорослого Его-стану, деконф’южен Дитячого Его-стану та інтегруванням травматичної події до своєї лінії життя, інтегрувати розщеплення Дитячого Его-стану та травматичний досвід. Так формується інтегруючий Дорослий.
На рівні суспільства ми бачимо це в Україні, де є розщеплення, коли одна частина населення підтримує руський мир. Вони діють по принципу співзалежної особистості. По-перше, їхній мозок пам’ятає, що так простіше, і уникає відповідальності. По-друге, декілька поколінь мають непропрацьовані травматичні події булінгу цілого народу, його мови та культури. Тобто там є ще травматичне розщеплення.
Як це пропрацьовується на рівні суспільства, розглянемо на прикладі саамів. Коли Норвегія здобула незалежність, дуже багато людей були націоналістами. Якщо взяти історію Норвегії, то 350 років вона була під Данією. Після Наполеонівських воєн у 1814 році Данія змушена була віддати Норвегію Швеції, після того, як Наполеон програв війну, а Данія була союзником Франції. Тобто на момент прийняття незалежності, через те, що Норвегія була багато століть під Данією, вона повністю загубила свою письмову мову. Через те, що Норвегія одна з найдовших за територією країн, вона має багато діалектів. Тому норвезьку мову, як письмову, так і усну, створили заново з діалектів відносно нещодавно. Саме тому, коли Норвегія стала незалежною, відбулось онорвеження корінних народів, насамперед саамів. Дітей забирали насильно із рідних домівок, і відвозили до шкіл-інтернатів. Дітям в школі заборонялося говорити саамською мовою, носити національний одяг. Норвезькі діти та вчителі часто жорстоко булили саамських учнів. Крім того, законодавство підтримувало онорвеження на всіх рівнях. У законі від 1902 року говорилося, що купити землю могли тільки ті громадяни Норвегії, які могли говорити, читати і писати по-норвезькі. Цей закон діяв до 1965 року. (Саами, URL: https://samfunnskunnskap.no/ru/eto-norvegiya/saamy.html#del2, дата звернення: 07.04.2025). Реальність була така: для того, щоб вижити багато саамів забули свою мову та культуру. Але зцілення цього народу почалося з того моменту, коли уряд Норвегії визнав свою помилку публічно і приніс офіційне вибачення всьому саамському народу. Коли визнали саамську мову другою офіційною мовою в Норвегії. Коли з’явились саамські школи, і Саамський парламент, який має голос при вирішенні питань, які стосуються території, де проживає більшість саамів та питань, які стосуються саамського народу. У якості компенсації саамам дали багато пільг. Але для цього людина повинна довести, що має саамське коріння. Це або володіння саамською мовою та проживання на території саамів або треба довести, що бабуся або дідусь були саамами. Пам’ятаємо, що онорвеження зайняло десь 150 років, а це декілька поколінь. Тому багато саамів не володіють своєю мовою. По-друге, треба було довести своє проживання на цій території. Багато саамів, щоб вижити почали приховувати навіть від своїх дітей власне походження. Пам’ятаємо про закон на право володіти землею. Тобто зараз дуже важко довести, що в тебе саамське коріння.
Якщо брати історію України та її дуже довгу залежність від росії й радянського союзу, якщо брати до уваги русифікацію та приниження української мови та культури, якщо брати факт масових репресій та переселення цілих сіл та міст на північ росії в дуже складні умови життя та злидні, якщо брати до уваги невизнання своїх помилок, неприйняття відповідальності, бажання причиняти добро, рятувати російськомовних українців, та травматичний досвід самих українців, які пережили табори та багато вбитих діячів культури, то стає зрозумілим, що це вороже-садистична прив’язаність, у якій деяка частина населення України співзалежна із рф. А рф є узалежненою.
Узалежнення рф проявляється в загарбанні інших держав. І це вже не розлад особистості, а більше психіатричний розлад, тому що один із синдромів психотичного рівня – це маячні надцінні ідеї, маячні ідеї величі, одна з яких – відновлення «великої російської імперії».
Співзалежність частини проросійського населення полягає в дитячій, інфантильній, безвідповідальній позиції. Тому лікувати потрібно як співзалежних, так і узалежнених.
Якщо для узалежненого важливо сягнути свого дна, тобто повного програшу – як повної економічної кризи, так і фізичного розпаду – потрібно витримати період абстиненції в ізоляції за допомогою контрсценарію та тільки згодом психотерапії. І тому одним із ліків співзалежного населення буде боротьба з корупцією на всіх рівнях, дотримання прав і законів з гідністю та повагою до прав людини і своїх обов’язків.
Україна, як і Норвегія, багато століть мріяла про свою незалежність. Норвегія за ці століття загубила свою мову, але не загубила своє бажання стати незалежною. Через те, що Норвегія – відносно молоде суспільство, вона наробила багато помилок, коли онорвежувала корінні народи півночі. Але подорослішавши, змогла взяти на себе відповідальність, визнати та виправити помилки. Хоча багато саамів забули свою мову, все ж таки вони не забули своє коріння, і більшість боролися за відродження своєї ідентичності.
Норвегія, як нація, об’єдналася, щоб здобути свою незалежність. Саами, як народ, згуртувалися, щоб вибороти своє право на національну ідентичність. Але саами мають відносно невелику кількість населення, вони не виживуть без економічної підтримки, тому для саамів достатньо автономії з головним урядом в Осло в Норвегії.
Що стосується України, її великого населення, її ресурсів, та також територіально вона дуже велика країна – Україна не може бути автономною в складі іншої держави, як, наприклад, раніше був Крим. Вона має бути тільки самостійною суверенною державою.
Одна з причин, чому Україна має співзалежні тенденції – це внутрішня розщепленість, це травма цілого народу, це територіальне розщеплення. Ані норвежців, ані саамів уряд насильно не переселяв в іншу країну, наприклад, у Данію чи Швецію. Тому коріння і любов до своєї національності збереглися через покоління як у норвежців, так і у саамів.
Насильницьке вирубання коренів та переселення частини народу з однієї території в іншу створило також трансгенераційний сценарій з перекиданням гарячої картоплі від покоління до покоління (Фаніта Інглиш «Самореалізація протягом усього життя», с.158, 189).
Сам факт прийняття державою своєї помилки та взяття відповідальності за свої вчинки на вищому рівні, визнання фактів в історії, які ми бачимо на прикладі Норвегії, створює простір для асиміляції травматичного досвіду народу, видужання від залежних відносин, Дорослої позиції і відповідальності кожної особистості в суспільстві, сепарації і визнання своєї незалежності.
Щоб почати лікувати узалежненого, треба щоб він дійшов до самого дна і сам хотів вилікуватися. Проблема не тільки в хімічній інтоксикації та органічних змінах в тілі, найголовніша проблема в лікуванні – це змінити мислення і поведінку. Для цього людина має усвідомлювати, що, по-перше, вона хвора, по-друге, потребує допомоги, повинна усвідомлювати, що її тригерить, прийняти відповідальність за власні вчинки, прийняти рішення про повне одужання. Але якщо людина або держава вчинила злочин, навіть якщо вона була в сутінковому стані, її потрібно судити за злочини і лікувати під час покарання. Також цю людину потрібно ізолювати від суспільства, а державу ізолювати від інших країн на цей час. Запорукою успішного лікування узалежнення, співзалежності та залежності є прийняття відповідальності та взрощування Дорослого. До цього можна дійти тільки якщо вийти з трикутника Карпмана. Це стосується як людини, так і суспільства.
Література
-
Diagnostic and Statistical Manual of Mental Health, 5+th edition, DSM-5, American Psychiatric Association, Washington, New School Library, DC London, England.
-
White, T. (1997). Symbiosis and Attachment Hunger. Transactional Analysis Journal, 27 (4), p. 300–304.
-
White, T. (2012). Working with drugs and alcohol users. A guide to Providing Understanding, Assessment and Support. Jessica Kingsley Publishers, London and Philadelphia.
-
Маквільямс, Н. (2025). Психоаналітична діагностика. Розуміння структури особистості в клінічному процесі. Київ: Видавництво Ростислава Бурлаки.
-
Штайнер, К. (2021). Сценарії життя людей. Харків.
-
Карпман, С. (2016). Життя вільне від ігор. Харків.
-
Саами. URL: https://samfunnskunnskap.no/ru/eto-norvegiya/saamy.html#del2 (дата звернення: 07.04.2025).
-
Старков Д.Ю., Ярий В.В., Олішевський О.В. (2023). Організація стаціонарної медико-психологічної реабілітації розладів, пов’язаних з психічною травмою та стресом: науково-методичний посібник. Київ.
-
Інглиш Ф. (2020). Самореалізація протягом усього життя. Київ.